У Вилкові та Кілії джерело має місцеву назву риби: , або dunayka. Це Alosa immaculata, відомий по-англійськи як Понтійський шип. Одеська рибальська адміністрація описує міграційного члена родини оселедець, який проводить більшу частину свого життя в Чорному і Азовському морях, а потім входить до річок, включаючи Дунай і Дністер, щоб нести.[1][5]
Цей рух пояснює як місцеву назву, так і очікування. Організація описує коротке рибальство, з ловами, як правило, піком в квітні і травні, і відображає історичну торгівлю рибою з дельти Дунаю до Одеси і Галацу. Устя річки, міграція і ринок - це частина тієї ж історії про їжу.[1]
У березні 2026 року Бессарабія INFORM повідомила про перший вилов риби у Вількові, де місцевий туристичний оператор описав попит на рибу. Його опис згадує соління, смаження, копчення і кип'ятіння. Ці назви описують регіональний репертуар; вони не є повними інструкціями з приготування.[2]
Для когось, хто зустрічає dunayka за кордоном, вид є корисним розмежуванням. Звичайний банку атлантичного сельдії не є тією ж самою рибою просто тому, що обидва належать до родини сельдії. Запитайте спеціаліста про Понтійський лід і його походження. Форшмак, приготований з комерційно підготовленої сельди, є ще однією українською стравою, яку варто дослідити, але вона повинна зберегти свою власну ідентичність.[1][3][5]