Садівники в Росії сіяли моркву в зимових умовах, розраховуючи на стабільне охолодження для захисту насіння. Проте погода змінилася, що призвело до денних температур вище нуля і дощу, який розморозив садові клумби. Джерело зауважує, що короткочасне тепло не обов'язково означає, що насіння проросло передчасно, і ранньої осені саджанці можуть вижити перший мороз, якщо покриті снігом.[1]
Якщо моркву вже проросли, вони можуть боротися пізніше в сезоні. Рослини, які перезимують як саджанці, часто ростуть в квітучі стебла до літа, що призводить до грубого кореня, а не їстівної моркви. Отже, покладатися на це конкретне місце як єдине джерело врожаю ризиковано. Правильна зимова посівна зазвичай відбувається на замороженому ґрунті з підготовленими ґрунтовими запасами і захисною плівкою до повернення стабільного замерзання.[1]
Садівники спостерігають за температурою ґрунту і чекають проростання, перш ніж вирішувати, чи турбувати грядку. Якщо не з'являється жодних пагонів, ділянку зазвичай залишають неушкодженою. Джерело згадує, що втрати є більш ймовірними в роки з невеликим снігопадом або коливаннями умов, де сніг тане і повторно замерзає неодноразово.[1]